You are viewing [info]kiyaha's journal

Kiyaha [entries|archive|friends|userinfo]
Kiyaha

[ userinfo | livejournal userinfo ]
[ archive | journal archive ]

Вірш на тему Кулінарії [May. 30th, 2011|10:23 pm]
[Tags|, ]
[Current Location |Дружба, Тернопіль]
[mood |файний]

Ух... це писалося дуууже довго. Десь зо місяць... з перервами та "перекурами". Один з "найдовших" моїх віршів останній років...



_____________________________________________

Позіхаючи, думав, що можу людей проковтнути з десяток,
Зацікавився, як би рецептори, звиклі до курки, картоплі та чаю,
Смакували би клерка, студента, церковника й панка надмір волохатого,
Будівельника, двох безпритульних й поліцію, що наглядає.

Білий комір солоний пішов би чудово під гальбу холодного пива,
Але був би із присмаком офісних лі́фтів, крісел та суміжних столів.
Я спудея запхав би спочатку у ситно загуслу підливу.
Бо інакше жувати його доведеться до двох з гаком днів.

Пан отець соковитим би був, з ароматами ладану й поту,
І без келиха крові Христа проковтнути його неможливо було б.
Поціновувач панку чи, може, Anthrax'у-Nighwish'-Slipknot'у
Би здійснив перетворення в ніжно м'який та смачний ескалоп.

Будівельники з‘їлись би швидко, ковталися б голосно й важко,
А у Празі у них був би смак українських каструль.
Безпритульні у шлунок залізли лише би із власної пляшкою,
Влаштували б там ігри зі зграєю сивих кишкових дівуль.

Еч, наївся. Живіт, мов з Херсону привезена, цукром насичена куля,
Але ще на десертик залишив порядку я двох вартових.
Було б стравно банально, з подальшим бажанням шлункових піґулок
Й відчуттям мегазайвості тисяч калорій нових.

Все б завершилось актом в кімнаті з плитково піднесеним настроєм,
Із журчанням веселих струмків та процесом очищення тіла й душі,
Потім ще б півгодини сидів над «дитям» - унітазно римований пастор
Із думками про їжу, життя та людей у одному вірші.


01.05-30.05.2011 Прага-Тернопіль
linkpost comment

Осінній [Sep. 9th, 2010|09:29 pm]
[Tags|]
[Current Location |Прага]
[mood |осінній]

Чорний кіт хтиво глянув і швидко побіг поперек,
В окулярах водій знов не встиг зупинитись на зебрі,
Повний місяць завзято нахмурені хмари пере,
І гігантські мурахи на хаммерах їздять по ребрам.

Теплий комір пальта, надто втомлений погляд – ні руху, ні звуку,
Кимісь зірване дихання, пара із рота, мов дим теплостанцій.
Осінь тихо на ринок виводить жовтаву перуку,
Листя ходить на курси й вивчає сучасно повітряні танці.

Кроки тихі й повільні змінились на швидкісно довгі,
Не змінилась лише дестинацій моїх амплітуда,
Кілометри туди і назад бездумково прочовгав,
Осінь вміло чарує й виводить на ринок магічності вуду...


2010.09.08
м.Прага
link5 comments|post comment

щось [Aug. 18th, 2010|04:22 pm]
[Tags|]
[Current Location |прага]

Як же добре знаходити щось, що, здавалось, вже щезло,
Світ вже бачив, як щось засмоктали у пекло чи рай.
Щось калічили словом та ділом атланти кремезні,
Щось кидали в вогонь і завзято кричали “Вмирай!”.

Щось пручалось, зі злістю казало слова вільно дикі,
Час від часу вдавало із себе слухняно покірну вівцю.
Своїм духом вганяло катам щось кілки із осики.
Позбавляло тіней напівсна, напівмрій та терпцю.

Це тривало роки, а, можливо, століття...
Щось чекало чогось вперто в нетрях полиць,
Щось чекало голодних – приходили сонні та ситі,
Зі слідами минулих тіней поміж зморшок обличь.

Щось чекає й надалі у камені, хмарах та прозі.
Щось тікає від мене вже вкотре крізь ґрати вікна.
Щось лишає мене у ілюзій міському барлозі.
За вікном виростає з повітря прозора стіна.


2010.08.14
м.Прага
linkpost comment

Burano Island [Jun. 30th, 2010|03:56 am]

As we had a lot of walking in Venice itself, we decided for several hours to move somewhere out. Straight from Lido we caught the boat and went to Burano island, 40min. trip from the city. There were actually 2 main islands - Murano, famous for its glass production, and Burano - being a fishermen village.

And, definitely, we didn't regret about our choice at all! We came to Burano in the before evening hours, so our eyes and the lens of my camera caught the village in the best light and it looked incredible! 

Burano was small with lots of 2, max 3-storied houses painted in very vivid colours. The pallet of those was so breathtaking that we walked around the island in some kind of silent admiration... Burano didn't feel tourist at all, as we walked around in the small streets we noticed lots of local, mostly elderly aged sitting outside the houses, chatting, knitting, reading the papers - doing the usual stuff they had been doing for years here. On the main street we stopped by a bar where locals had their Monday evening drink.

We walked along the channels capturing all the beauty around us... My camera felt extremely happy as the light was perfect and the place was even more perfect. No colour correction was needed in Lightroom afterwards (smile).

If felt so great to be there, to get a bit different experience of Venice, to see something really special which we hadn't seen anywhere before...

We travelled back to Venice during the sunset, it was calm and nice... and we felt so great to be there at the same very moment...

 

linkpost comment

я тут [Jan. 20th, 2010|05:26 pm]
[Tags|, ]
[Current Location |Прага]

пишеться рідко, хоча не сказав би, що важко...
почав писати минулого тижня, дописав сьогодні... як писав, то розбирав, що мав на увазі... вийшло, що все зрозуміло, і нічого складного для думання.
вам теж так здається?


нас ніколи не бавили ліки
не проймали до сліз терапії
душу вічно німого каліки
не зчорнили пророки-месії
нас ніколи не пестили ночі
зранку ніжно не цьомали в вушко
гамівну не змімали сорочку
одягали в костюми «пєтрушкі»
ми співали неламаним басом
виривали печінку й легені
тіла й мозку лихі викрутаси
біло-сині та жовто-зелені
біло-синьо та жовто-зелено
перед носом пожмакані душі
прагнуть крові та серця печені
в хороводно-нестримному русі
все по колу по колу по колу
змієвидно плазуноподібно
і не воду – горілку та колу
і не гордо – надмір жалюгідно
по спіралі і ген на орбіту
абсорбація космосом тіла
сонця добре засмагла кобіта
світового танку захотіла
захотіла кохання й забави
водограїв клітинних молекул

свіжий запах ранкової кави
тягне вниз
– лиш Земля вже далеко
link4 comments|post comment

про мурах (вірш) [Nov. 16th, 2009|02:01 pm]
[Tags|, ]
[Current Location |Прага-Ходов]
[mood |сонноробочий]

не писалось місяця зо три. ось, нарешті, щось вийшло. осінь. скоро зима.


всі звуки планети сьогодні лише із китайського «коссу»

любов на вікенд із тепла рукавиць та пальта

знайомі та друзі притулок знайшли у руках листоноші

і сумка на возику гріє кавалок в нікуди листа

маленькі шпарини зі вчора сьогодні – асфальтові діри

наповнені хмарами й сірістю пізно-осінніх дощів

холодним обличчям мені манекен по-вітринному шкірить

і вітер до вулиць жбурляє свої холості

я впевнено йду не звертаючи вбік та уваги

ногами читаю новини вчорашніх газет

похмурі пейзажі осінньо-зимово-готичної праги

виштовхують всіх на балконів й мостів парапет

я впевнено йду і невпевнено дихаю в комір

я впевнений вчора минуло, сьогодні – ще ні

невпевнене завтра висушує й стелить солому

з сьогодні у завтра мурахи біжать по спині


2009.11.13-16

Прага. Чехія

link5 comments|post comment

нестача світла [Aug. 10th, 2009|12:23 am]
[Tags|, , ]
[Current Location |нусле, прага 4]
[mood |пора спати]
[music |ніякої]

написалося у червні... зайняло трохи часу розібратися з останніми рядками у кожній строфі. варіантів можна придумати купа, мені хотілося зберігти цілісність та послідовність. українська мова, та й, напевно, більшість мов, дає невимовно великий простір для грання зі словами - поєднуєш ти слова у власні "неологізми" чи просто виокремлюєш, і суть зовсім змінюється... хоча не знаю, чи для людей, які читають, це так до дрібниць суттєво... напевно, ні. хіба хтось дуже прискіпливо буде вдивлятися і розглядати...


У кімнаті нестача світла.

Від задухи глевкої верне.

Біла чашка кавово вагітна.

Симптоматика післямодерну.

 

Скловіконня до сонця фриґідне.

Каворадість занадто мізерна.

У щілинах хропуть мирно злидні.

Замальовка опісля модерну.

 

У кишенях дірки достовидні.

В смітнику «капітан» Жюля Верна.

Сміх нестримано зло-інвалідний.

Усвідомлення пізномодерну.

 


linkpost comment

продовжую [Aug. 1st, 2009|01:04 pm]
[Tags|, , ]
[Current Location |Прага 4]
[mood |наманий]
[music |Lacrimas Profundere - Black Swans]

так як вже і писав, буду тримати свій жж тіко для друзів і для "популяризації":) та отримання відгуків на власні вірші.

Хоч старого в мене назбиралося багацько (от тіко на "Гранослов" надрукував 140 сторінок віршів (по віршику на сторінці)), тут буду постити тіки нещодавнє і нове. У будь-якому випадку 2005-2008рр рано чи пізно видадуться.

таке...

На обличчях різниця клімату.

Час застиг в міжгруддєвій безодні

Туалети перервно покинуті.

Вчора-завтра. Коли – сьогодні.

 

Пункт призначення – з дому додому.

Міждомів‘я позначене штампами.

Ода залі й граніту твердому.

Небеса поза трапними дамбами.

 

Шал Ікара чергується з маренням.

По салону – вода, чай із сендвічем.

В голові між нейронами вариться

Усвідомлення глобуса величі.

 

Полігамні думки розсипаються.

Всі на зниження! Вуха блоковані.

Доля стрімко біжить небокраями

Мальовничими й кольоровими.

 

 

2009.07.19

між аеропортами «Москва-Внуково» та «Брно-Тужани»



linkpost comment

таке...:) [Jun. 9th, 2009|09:55 pm]
[Tags|]
[Current Location |Прага 5]
[music |-]

я думаю, що налагодити відносини зі своїм жж у мене так і не вийде.  вибачайте, хто на це сподівався. і ше й твіттер з"явився і дуже зручний плагін у фаєрфоксі.

останнім часом вирішив повернутися до речей, які мене більше цікавлять. незважаючи на "сімейне" життя, час на такі речі можна знайти, тільки трошки треба більше над собою попрацювати. а то дуже і дуже нелегко.

одна з речей - вірші. за останні 2 роки назбиралося їх у мене троха, думаю десь під 100. як на мене, крок вперед від "лірики дощу" і, як не дивно, більшість віршів мені таки подобаються:)

вже як декілька тижнів помаленьку працюю над новою збіркою і веду трошки активнішу літературну діяльність, і.е. більше віршів можна знайти в інтернеті (тут - http://h.ua/  і тут - http://slonyk.com/) Намагаюся отримати думки на рахунок збірки від друзів та знайомих, є певні думки щодо дизайну та оформлення. все ще в зародковому стані, але все рухається.

І, от, щоби пришвидчити рух, маю прохання до тих, хто прочитає цей пост, а саме:
- якщо у когось є знайомий мовник (друг-падруга), які б за "дякую" зголосилися вичитати тексти та написати "що не так", це б мені надзвичайно допомогло. це, по-перше

по-друге, якщо хтось хоча просто прочитати і сказати, що подобається, що ні, так само можу вислати усі вірші, цікавлять думки про риму-ритм-мелодику-розмір-образи, думки щодо структури збірки, можливих розділів, ілюстрацій і т.д. і т.п.

але друге тільки за умови, що це буде серйозно.
Якщо просто хочеться почитати вірші, то можна то зробити на вищезгаданих сайтах, а потім можу вислати зверстану збірку. Ніякої халяви, треба рухатися уперед:)

Отаке. Хто шо думає?)

З повагою,
Кіяшко



link12 comments|post comment

Кіно та вірші [Jan. 25th, 2009|08:12 pm]
[Tags|, , ]
[Current Location |Прага]
[mood |вечірній]
[music |Сильфы - Шествие Гномов]

Вихідні пробігли швидко... Відсипання, копирсання в інтернеті, написання посту про Марокко (курва, займає то дуже багато часу. З таким темпом всі пости будуть за місяць). В суботу ввечері домовилися піти на фестиваль японського сучасного кіно.
Фільм називався Always san-chôme no yûhi  або англійською Always: Sunset on Third Street. Погодилися з Хрусляком, що це один з найкращих фільмів, які ми переглянули останнім часом. Дуже рекомендується, сльози і сміх гарантуються.
До речі, надибав сайт, де можна скачати купа всяких класних фільмів, якщо є преміум еккаунт на Рапіді. http://www.foriegnmoviesddl.com/
Скачав The Twilight Samurai, кажуть так само дуже файне кіно.

Так як нету багато, останнім часом качаю радянські та деякі російські фільми, які з Хрусляком і дивимося + походи в кіно, бо треба халявні купони витрачати кудись.
"Адмірал" - повне гівно і крапка.  "YESman" з Джимом Керрі - намане, "Burn after reading" - стьобне, але тупувате водночас. Дивимося "Москва слезам не верит" - гарно все-таки. Нарешті, сподіваюся, з початку до кінця подивлюся "Гардемарины - вперед".

А ше пишу вірші-згадки про Марокко. Атласу, друзям і кактусам присвячується.



Із світлин надважкі гори Атласу

Білі шапки у мене кидають.

Тут смереки зібгались у кактуси.

Тут зимове небо безкрає.

 

Незнайома всміхається бистриця.

Незнайомець, напевно, сподобався.

Водограями сонце кривиться.

Гучність еха біжить здороватись.

 

Друзям пишу листівку весело:

Я заліз аж у гори Атласу!

Все казково! І настрій піднесений.

Тільки, дурень, вколовся кактусом.

 

 

2008.12.30

Долина Оуріка, Марокко




link9 comments|post comment

navigation
[ viewing | most recent entries ]
[ go | earlier ]