шось не дуже спиться... читаю вірші свої і думаю ото, що робити з ними. Тобто зі збіркою новою. Хочеться видати ще, але вірші в принципі різні. То може почекати, поки назбирається більше, і потім видати окремими збірками? Маю багато сонетів, може їх так само у окрему збірку, але тоді це буде не скоро, бо творчий процес важко передбачити? В когось якісь ідеї?
а ще думаю написати декілька поезій про Норвегію, об"єднаю їх потім у "північний" цикл.
На роботі загруз повний, того часу на писання не так і багато:)
Поміщаю декілька, шоб було видно різницю між віршами і про що вони:)
весняний дощ книжкові радісні мотиви чекання зливи небо сиве трамвай не квапиться додому приємна втома звуки грому спокійні та цікаві лиця ви посміхніться блискавиця мовчання й звуки літніх площ почався дощ весняний дощ 04.03.08 м.Прага
хочу в Африку там люди всміхаються там пустелі і затишок Нілу там від світу усього сховатися витирати лоба спітнілого хочу в Африку в полум‘я воєн в ураганне око конфліктів там десь злочин Європою скоєний кров здирати запечену з ліктів хочу в Африку себе там згадати ким я був і ким бути потрібно хочу глобус в кишені тримати на думок ланцюжку срібному
01.03.08
накинув швидко куртку й до вікна жовтим кольором спідня білизна цього ранку позначила межі мого ставлення до геть наскрізних просторово-мозкових обмежень темноколірною густиною по іржавим стічним трубам мчиться думка зліплена з гною до моїх ворогів любих однорідною кашею з рота вивільняю уражені нутрощі прагну радостей та свободи панування власної сутності дуже прагну 04.03.08 м.Прага ні геть від нього навпаки по сходам і до дверей надворі ласкава сонячна погода зимовий рай краса і тиша іній на гілках чудовість вабить дуже природністю із уст кусок лайна як вдаривсь об залізо двері і по інерції назад думки задзеленчали майорат розумне до лихого біса слово і ще раз удар всім тілом об одвірок знову тиша хтось зачинив красу від мене думка який же дурень я бо усвідомив зачинено від мене і мене 05.01.08 Прага-Тернопіль
вузька дорога ніч віслюк і скелі ледь світлий вогник гіда цигарок руїни міста темного пастелі на тлі палання тисячі зірок на тлі сучасності й глобальних економік краса забутих геть тисячоліть ріка гостинності у бедуїнськім домі слова подяки неповторна мить! 05.02.08 м.Ваді Муса (Петра), Йорданія коли збігаються широтні паралелі коли екватор зміщується вглиб коли цвітуть каштани у пустелі і на камінні колоситься хліб тоді я вже не «мушу» я волію! тоді скидаю чорне у вогонь тоді від люті вітру не зомліє незаймане тепло твоїх долонь воно мене торкнеться біля скроні увійде в тіло променем життя позбавить стиглу кров від пересоння по ній блаженне пустить почуття 21.02.08 м.Прага
на всьо копірайт мене))) | 
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
kiyaha's journal
